Останні два тижні проходили в житті звичайного вчителя географії в режимі «шаленого нон-стопу»: звичайні робочі будні та уроки перепліталися із підготовкою, самоосвітою, недоспаними ночами, конкурсними випробуваннями, оцінками журі, хвилюваннями, щирими емоціями і не тільки… Та про все послідовно.
11 січня стартував І (обласний) тур Всеукраїнського конкурсу «Учитель року – 2024», який за своїм рахунком був 29. І символічно, що саме 29 учасників цьогоріч взяли участь в конкурсі. Змагання проходило в чотирьох номінаціях – «Образотворче мистецтво», «Фізика», «Українська мова та література», ну і звісно ж, «Географія».
Після урочистого відкриття, відбулося й перше конкурсне випробування – «Фахове тестування», метою якого було визначення рівня професійної компетентності конкурсантів, знання предметів та методик їх викладання. Вже перші результати показали, що боротьба між учасниками буде напруженою та запеклою.
А наступного дня відбулося друге конкурсне випробування – «Практична робота», в ході якого конкурсанти демонстрували свої знання та навички у вмінні розробляти та виконувати практичні завдання з використанням інтернет-ресурсів, зокрема картографічних. Дві напружені години підготовки плану-конспекту практичної роботи, та ще й під прицілом двох камер, не аби як змусили хвилюватися. Та результат був вартим пережитих хвилювань.
«Майстерка» стала третім випробуванням, яке відбулося 17 січня. Його метою було виявлення вміння конкурсантів адаптувати власні педагогічні ідеї (технології, методи, прийоми роботи) до специфіки навчальних тем та вікових особливостей учнів. Після двогодинної розробки «майстерки», в режимі «онлайн» відбулася й презентація – демонстрація власної педагогічної ідеї колегам. Саме вони стали не лише головними дійовими особами конкурсного випробування, а й групою підтримки, на яку можна було покластися.
Четверте випробування проходило 19 січня вже в очному форматі на базі КЗ «Інститут післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області». Воно називалося «Дослідження». Метою змагання було виявлення вміння конкурсантів проєктувати дослідницько-пошукову діяльність учнів. Після двогодинної роботи відбулася презентація напрацьованого матеріалу, обговорення із членами журі, живе спілкування.
«Вишенькою на торті», як і завжди, було випробування «Урок», яке проходило в День Соборності України на базі Чернівецького ліцею №10. Метою змагання було визначення рівня педагогічної майстерності конкурсантів. Теми обиралися шляхом жеребкування напередодні. Мені випала честь провести урок у 9 класі на тему «Чорна та кольорова металургія України». Завдяки активності чудових учнів 9-Б класу ліцею, щирому колективу закладу освіти, який максимально підтримував під час підготовки та перебування в ліцеї, та, незважаючи навіть на півторагодинну «повітряну тривогу», урок пройшов круто!
Коли конкурсні емоції вщухли, через буквально два дні, відбулися підбивання підсумків.
25 січня в м.Чернівці відбулося урочисте закриття конкурсу, нагородження, привітання. Лауреатів та переможців конкурсу привітали: Юлія Грицку – Андрієш – заступниця голови Чернівецької обласної військової адміністрації; Микола Гуйтор – перший заступник голови Чернівецької обласної ради; Оксана Сакрієр – директор Департаменту освіти і науки ОВА; Богдан Чортик – голова обласного комітету профспілки працівників освіти; Наталя Куриш – в.о. директора Інституту післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області та Тамара Богачик – заступниця директора ІППОЧО. Крім того, на урочистостях були присутніми вельмишановні члени журі конкурсу, які на високому рівні виконали довірену їм місію, а також самі учасники, які достойно подолали всі етапи конкурсу!
Наступного дня приємні моменти продовжилися, оскільки до привітань долучилися Голова Новоселицької міської ради Марія Нікорич; начальник відділу освіти Новоселицької міської ради Аделіна Руснак та голова об’єднаної профспілки працівників освіти і науки Лілія Єремейко.
Ну і на останок. Від першого лиця…
Всього цього (результату, емоцій, вражень) не було б, якби не люди, які стояли поруч. Хтось був у кадрі, хтось – за кадром, хтось – на іншому кінці стільникового зв’язку. Хтось просто писав, хтось просто дзвонив. Але кожне сказане слово, кожна дана порада, кожне озвучене бачення зробили свій вклад у перемогу!
Друзі! Не називаю тут ваших імен, але щиро вдячний кожному й кожній з вас! Ви дійсно ті, кого я сміливо можу вважати своєю надійною підтримкою та опорою! Ви надзвичайно круті!