Дністровський каньйон — каньйон, утворений річкою Дністер і розташований на межі 4 областей України: Івано-Франківської, Тернопільської, Чернівецької та Хмельницької.
Загальна довжина його становить близько 250 км, що забезпечує Дністровському каньйону місце серед найбільших каньйонів не лише України, а й Європи.
Дністровський каньйон, згідно з рішенням всеукраїнського Інтернет-опитування, оголошеним 26 серпня 2008 року, визнаний одним із 7 природних чудес України. Ця пам’ятка природи вражає своїми скелями, численними водоспадами, листяними та сосновими лісами, цілющими джерелами, а також різноманіттям флори та фауни.
Враховуючи складність рельєфу, найзручніше туристам споглядати красу каньйону з акваторії Дністра. Донедавна зробити це можна було лише під час сплаву річкою на плотах та катамаранах. До 1960-х років Дністер був судноплавною річкою аж до Галича. Однак з часом річка обміліла і води стало занадто мало для проходження кораблів. Але тепер для туристів відкривається ще одна можливість — побачити каньйон з палуби унікального корабля «Юрій», який ходить і мілководдям. Найпопулярніші туристичні маршрути у Дністровському каньйоні — на ділянці між Коропцем та Заліщиками.
Утворився внаслідок специфічної геологічної будови місцевості, а також тектонічних рухів та процесів водної і вітрової ерозії.
На території каньйону знаходиться численні об’єкти природно-заповідного фонду України, зокрема:
- Національний природний парк «Дністровський каньйон»
- Регіональний ландшафтний парк «Дністровський каньйон»
- Регіональний ландшафтний парк «Дністровський»
- Бакотська затока.
Каньйон розташований у західній частині України, причому лівий і правий бік каньйону належить різним областям: лівий — Тернопільській і Хмельницькій, а правий — Івано-Франківській і Чернівецькій.
На території Дністровського каньйону утворилося три типи рельєфу: скульптурно-ерозійний, горбисто-горбогірний і акумулятивно-рівнинний (переважно на правобережжі).
За свідченнями українського вченого В. І. Гаврилишина, на території Дністровського каньйону присутній своєрідний, властивий тільки цьому районові ендемічний, пізньоюрський комплекс морських організмів. Він вказує, що серед 179 видів, вивчених А. Альтом ще 1881 року, 125 виявилися новими, вперше описаними в літературі.
Найбагатшими на залишки викопних організмів є відслонення юрських вапняків біля села Буківна (159 видів) та Татунської гори.
У Дністровському каньйоні збереглися еталони відслонень силуру і девону.
Унікальними є дністровські травертинові скелі з природними чи рукотворними печерами. Здавна деякі з них були пристосовані під печерні храми і монастирі. Одним із таких печерних монастирів був кам’яний грот «Скеля монахів», що біля села Литячі на лівому березі Дністра.