9 жовтня у Закарпатській області стався землетрус магнітудою до 4,5-4,9 балів за шкалою Ріхтера. Поштовхи були середнього класу на глибині 20 км. Епіцентр землетрусу знаходився на території Словаччини, менше ніж за 50 км до кордону з Україною. Поштовхи відчули також мешканці Угорщини, Польщі, а також жителі областей заходу України.
Також жителі західних областей, особливо Прикарпаття та Буковини, дуже часто відчувають рух землі під ногами, спричинений землетрусами у сейсмічній зоні Вранча, що в Румунії.
То що ж таке землетрус?
Землетруси — короткотривалі, раптові струси земної кори, викликані перемінним переміщенням мас гірських порід у надрах Землі, спричинені порушенням розтяжності осередку гірських порід і виникненням сейсмічних хвиль. У землетрусів є осередок (гіпоцентр) та епіцентр землетрусу. Під час сильних землетрусів, на поверхні Землі часто виникають щілини, скиди, зсуви, цунамі; часом землетруси спричинюють великі руйнування (наприклад, 1988 року у Вірменії).
Землетруси неможливо передбачити і запобігти їм. Таким чином, вони мають великий потенціал завдати шкоди та вплинути на добробут суспільства: протягом 20 століття землетруси в Європі спричинили понад 200 000 смертей і понад 250 мільярдів євро збитків”.
Землетруси оцінюють за 12 бальною системою Ріхтера. Від одного до 5 балів майже не чутний землетрус, від 5 до 7 балів на верхніх поверхах багатоповерхівок гойдаються люстри, від 7 до 9 балів по стінах домів йдуть тріщини, від 9 до 12 – руйнуються будинки.
Серед усіх стихійних лих, за даними ЮНЕСКО, землетруси займають перше місце у світі за заподіяною економічною шкодою і кількістю загиблих.
Виникнення землетрусу пов’язують переважно з тектонічними процесами. Земна кора з підстильним шаром верхньої мантії (літосфера) розділена на жорсткі блоки — тектонічні плити. Залежно від відносного руху плити або піднімають одна одну (як і при торосінні льодяних глиб), або розсовують краї стикання. У місцях їх зчленування виникає підвищене напруження, під дією якого й відбувається землетрус. Під час землетрусу відбувається швидке, раптове вивільнення потенційної пружної енергії у відносно локалізованій частині Землі. У товщі земних надр відбувається руйнування та розривання суцільності гірських порід, яке досягає в окремих випадках сотні кілометрів. Частина вивільненої енергії переходить у пружні коливання — сейсмічні хвилі, які, досягаючи земної поверхні, викликають коливання ґрунту, зокрема й руйнівні. Найінтенсивнішими та небезпечними для будівель є поздовжні і поперечні сейсмічні хвилі. Зміщення частинок у поздовжніх хвилях відбувається в напрямку їх поширення, перемінно стискуючи та розтягуючи речовину гірських порід. Поперечні хвилі здійснюють зсувні коливання упоперек свого руху. Поздовжні хвилі поширюються зі швидкістю 4-8 км/с, поперечні — 3-4,6 км/с, тому поздовжні хвилі завжди досягають поверхні Землі раніше поперечних.
Ділянку, де виникає процес руйнування та випромінювання сейсмічної енергії, називають вогнищем, або гіпоцентровою ділянкою. Початкова точка руйнування (розпорювання розриву) — гіпоцентр, його проєкція на земну поверхню — епіцентр. Більшість вогнищ землетрусів знаходяться у межах земної кори та верхній мантії Землі на глибині 2-70 км (поверхневі землетруси). На них припадає близько 75 % всієї виділеної сейсмічної енергії. Найглибші землетруси зареєстровано на глибині 700 км у Охотському морі, а також у районі западини Тонґа-Кермадек та Індонезії.
Землетруси характеризують часом виникнення, географічними координатами епіцентру (широтою та довготою), глибиною вогнища, виділеною енергією та сейсмічним впливом (інтенсивністю) на поверхні Землі.