Гренландія, Ґренландія або Калаалліт (дан. Grønland, дослівно — «зелена країна») — автономна установча країна в складі Королівства Данія і найбільший острів планети, що розташований між Північно-Льодовитим та Атлантичним океаном, на схід від Канадського Арктичного архіпелагу. Географічно є частиною Північної Америки, проте понад тисячоліття Гренландія підтримує тісні політичні, культурні та економічні зв’язки з Європою (особливо з Норвегією та Данією, які в минулому були колоніальними державами, а також із сусідньою Ісландією).
Заселення Гренландії розпочалось чотири з половиною тисячі років тому арктичними народами, що мігрували сюди з території сучасної Канади. З 10 століття нормани почали заселяти безлюдну південну частину острова, а Інуїти прийшли сюди в 13 столітті. Норманські колонії зникли наприкінці 15 століття.
Назву Гренландія дали цій країні ранні скандинавські поселенці. В ісландських сагах говориться, що ісландець норвезького походження Ерік Рудий був вигнаний з Ісландії за вбивство. Разом зі своєю великою сім’єю та треллами (рабами) він відправився на човнах дослідити крижану землю, яка, як відомо, лежала на північному заході. Після того, як Ерік знайшов землю, придатну для життя на півночі, він назвав її Grœnland (від grœn («зелений») + land («земля»), в надії, що така приємна назва привабить поселенців. Ще одна версія стверджує, що нову землю назвали Гренландією через те, що відкритий південний низинний берег острова був вкритий пишною зеленою травою та мохом.
На початку 18 століття контакти між скандинавами та Гренландією відновилися і Данія встановила свій суверенітет над островом. Гренландія стала Данською колонією в 1814 році, а після прийняття в Данії Конституції 1953 року — частиною Співдружності Королівства. В 1973
Гренландія як частина Данії ввійшла до Європейської Економічної спільноти. Проте, на референдумі 1983 року більшість населення проголосувала за вихід Гренландії з ЄЕС і через два роки, в 1985, Гренландія залишила ЄЕС. В 1979 році Данія надала Гренландії самоврядування, а у 2008 році гренландці проголосували за Закон про самоуправління, який передав велику кількість повноважень від данського королівського уряду місцевому гренландському уряду.
Гренландія — найменш густонаселена країна світу з кількістю мешканців у 55992 особи (2019). Під час референдуму 2008 року на підтримку розширення автономії висловилися 75 % мешканців, що взяли участь у голосуванні. Згідно з результатами референдуму, Гренландія набула більшої незалежності у внутрішній політиці, залишивши Данії сферу зовнішньої політики та оборони.
Близько 84 % площі Гренландії вкрито другим на планеті за розміром і єдиним поза межами Антарктиди постійним льодовиковим щитом. Від льоду вільна тільки прибережна смуга, що подекуди звужується до 1,5 км, але ніде не перевищує 250 км. Льодовик Гренландія тільки місцями виходить до моря. Середня потужність льодового покриву Гренландії становить 2100-2300 м, максимальна – 3400 м.
Льодовиковий щит має форму масиву, який поступово підвищується від периферії вглиб острова, утворюючи два пологі куполи. Об’єм Гренландського льодовика становить приблизно 2700 тис. куб. км. Коли б цей лід вдалося розтопити, то рівень Світового океану підвищився б на 7 м і затопив усі прибережні низовинні ділянки материків.
Гренландський льодовик постійно рухається від центру до околиць. Особливо помітний його рух у вузьких льодовикових язиках, де лід переміщується часто із швидкістю до 20 м на добу. При сповзанні льодовиків у море від них відколюються величезні брили – айсберги, заввишки 100 м над поверхнею моря і до кілометра завдовжки. Щорічно біля берегів Гренландії утворюється близько 10-15 тисяч айсбергів.
Айсберги від східного узбережжя течіями відносить до південного краю острова і, потрапляючи в теплі води Атлантичного океану, швидко тануть. Ще довший шлях здійснюють айсберги Західної Гренландії. Спочатку вони пливуть до північної частини моря Баффіна, а потім разом з водами холодної Лабрадорської течії прямують на південь до Північної Америки. Бувають такі роки, що айсберги допливають до берегів острова Ньюфаундленд, пройшовши понад 3 тисячі кілометрів від місця, де вони утворились.
Кожен гірський масив у Гренландії – півострів, бо між ними є простори води, що розривають гірське пасмо і йдуть від океану вглиб суші. Це фіорди, вузькі, але дуже глибокі затоки (до 400-800 м), що досягають інколи понад 150-180 км у довжину. Найбільшими з них є Готхоб-фіорд, Серне-Стрем-фіорд, Франц-Йосиф-фіорд та ін.
Фіорди густою сіткою розчленовують узбережжя Гренландії. Довжина берегової лінії острова – 39 тис. км. Це майже дорівнює екваторові.
Надра Гренландії багаті на корисні копалини. З мінеральних багатств велике значення мають поклади кріоліту, який містить до 13% алюмінію.
За кліматичними умовами маже весь острів належить до арктичної зони атлантичної області, лише крайній південь має помірний морський клімат.
Кліматичні умови окремих районів Гренландії мають деякі відмінності, що особливо помітно взимку. У внутрішніх частинах острова, вкритих потужною товщею льодовика, впродовж усього року панує антициклон, температури досить низькі (-10°С, -45°С).
Сильне випромінювання поверхні льодовика дає можливість поглинати лише 19% тепла, що надходить від сонця. Тому взимку температури в центрі острова знижуються до -60°, -70°, а влітку вони постійно нижчі від нуля. Навіть у липні температури часто знижуються до -25°, -28°.
У прибережних районах Гренландії, на яких немає льодового покриття, налічується понад 1000 видів рослин, з них близько 450 видів – вищих. Це – переважно льодовикова флора, яка проникла сюди з Північної Америки.
На півдні Гренландії рослинність представлена лісотундровими видами з переважанням верби, вільхи, карликової берези, ялівцю. Іноді тут трапляється й американська горобина.
З трав’янистих видів рослин на півдні Гренландії значно поширені деревій, з чагарників – костяниця.
На достатньо зволожених ділянках південного узбережжя, крім карликової берези, полярної верби, росте лохина, брусниця, а також трав’янисті види – тонконіг, смолівка, ломикамінь.
Джерела, що можуть зацікавити: