Гімалаї (санскр., «серце снігів») — найвищі гори на Землі, розташовані в Південній Азії між Тибетським нагір’ям на півночі та Індо-Гангською рівниною на півдні. У ширшому розумінні поширюються на Каракорум, Гіндукуш, Тоба Какар і на багато інших невеликих хребтів, що розпочинаються від Паміру. Розташовані на території сучасних Китаю, Індії, Непалу, Бутану та Пакистану. Довжина системи становить близько 2500 км, середня висота — близько 6000 м.
Найвища точка Гімалаїв — Джомолунгма (Еверест) заввишки 8 848 м. Для порівняння — Аконкагуа в Андах, що є найвищою вершиною за межами Азії, має висоту 6962 м, тоді як Гімалаї мають більше 100 вершин понад 7200 метрів і 10 вершин висотою понад 8000 м.
Виникли в альпійському орогенезі, внаслідок зіткнення Індійської платформи з Азією; сучасні рухи зростання; землетруси; кліматично-рослинні яруси: мусонні, твердолистяні, хвойні ліси, альпійські луки; вічні сніги і льодовики; витоки багатьох річок, зокрема Гангу.
Утворюють різко виражений кліматичний і природний рубіж між гірськими пустелями Центральної Азії і тропічними ландшафтами Південної Азії.
Складені з магматичних та осадових порід.
Гімалаї відокремлюють Індійську низовину від Тибетського нагір’я. Південні схили гір знаходяться під впливом сезонних вітрів — мусонів. Влітку тут випадають рясні опади — у східній частині до 4000 мм, у західній — до 1000 мм опадів на рік. У свою чергу, північні схили перебувають у сфері дії континентального клімату, холодного і сухого.
Високо в горах морози влітку перевищують −25 °C, а взимку температура падає до −40 °C. Тут також часто спостерігаються ураганні вітри зі швидкістю до 150 км/год і різка зміна погоди.
Внаслідок глобального потепління гімалайські льодовики нестримно тануть. Прискорення процесу привело в 1994 році до повені озера Тортормі, яка забрала 20 життів і викликала паніку серед місцевих жителів.
Джерела, що можуть зацікавити: